Лапароскопія (грец. ,,лапаро” – живіт, ,,скопео” – оглядаю) – малоінвазивний ендоскопічний метод оперативного втручання, за допомогою якого під наркозом, проводиться огляд органів малого тазу і черевної порожнини, оперативні втручання на фоні пневмоперитоніума (введення в черевну порожнину газу СО₂).

Лапароскопія проводиться як з діагностичною (діагностична), так і з лікувальною (оперативна) метою.

Лікувальна (оперативна) лапароскопія – дозволяє:

• виконувати реконструктивні (відновлення прохідності маткових труб) операції на маткових трубах при безплідді трубного походження;
• проводити роз’єднання злук (адгезіолізис) при злуковій хворобі органів малого таза;
• проводити фенестрацію (штучне утворення перфоративних отворів в капсулі яєчника) при склерополікістозних яєчниках;
• проводити видалення, коагуляцію та каутеризацію ендометріоїдних гетеротопій при зовнішньому генітальному ендометріозі;
• видаляти пухлини матки та її придатків;
• видаляти плідне яйце для збереження маткової труби або її видалення при позаматковій вагітності;
• проводити коагуляцію або ушивання місця розриву при розриві (апоплексії);
• проводити стерилізацію маткових труб з метою контрацепції.

Операція проводиться під загальним наркозом в гінекологічному положенні пацієнтки. В матку вводиться спеціальний інструмент (зонд-пальпатор або гідротубатор) для забезпечення доброї рухливості матки та введення розчину-контрасту в маткові труби. Черевна порожнина наповнюється вуглекислим газом, а потім через розрізи до 1 см вводяться 1-3 троакари, відеокамера та хірургічні інструменти. Завдяки гарному освітленню та збільшенню на екрані лікар може ретельно оглянути черевну порожнину і якісно виконати необхідні втручання.

Лапароскопія дозволяє не тільки зробити високоефективну операцію, звести до мінімуму ризик післяопераційних ускладнень, а й значно скоротити післяопераційний період, відмовитись від значної кількості медикаментів та швидко відновити працездатність.